Усі ми трохи «соціофоби»: нервуємо перед співбесідами, не любимо дзвонити незнайомцям або тривожимося, що наші вчинки засудять чи засміють. Це нормальні переживання, з якими може зіткнутися кожен.
Але що робити, якщо страх настільки сильний, що він змушує уникати всіх ситуацій спілкування? Розбираємося, що таке соціофобія, як вона може проявлятися і що потрібно робити, щоб її перемогти.
Що таке соціофобія?
Соціофобія, також відома як соціальна фобія, соціальна тривожність або соціальний тривожний розлад, є стійким і інтенсивним страхом взаємодії з людьми, що супроводжується побоюванням "зганьбитися". Люди з соціофобією переживають страх того, що їхня поведінка може бути сприйнята як нерозумна або безглузда, що призведе до осуду, сміху чи навіть агресії з боку оточуючих. Основою соціофобії є страх бути неприйнятим, осміяним або відкинутим. Цей психологічний страх притаманний кожному з нас, адже людина є соціальною істотою і потребує приналежності до групи. Проте, коли соціальна тривожність стає надмірною, страх перетворюється на фобію, яка витісняє інші емоції та заважає навіть найпростішим взаємодіям з іншими.
Соціофобія може заважати носити яскравий одяг, змінювати роботу та уникати цікавих заходів. Це відрізняє її від звичайної сором'язливості: негативні переживання настільки сильні та руйнівні, що серйозно впливають на повсякденне життя особи. Соціальна тривожність проявляється в різних симптомах — фізичних, поведінкових і когнітивних. Вона може виникати в підлітковому віці, коли спілкування та взаємодія з однолітками є провідною діяльністю. Прояви соціальної тривожності варіюються від легкого дискомфорту до сильного страху. Цей стан може бути пов'язаний із особистою чутливістю та досвідом минулого.
Наприклад, страх, відчутний у дитинстві, може призвести до уникнення ініціативи у спілкуванні. Лікування соціофобії часто включає когнітивно-поведінкову терапію та інші методи, такі як рольова гра та тренінги соціальних навичок. Важливо звернутися за кваліфікованою допомогою для подолання цього розладу і покращення якості життя.Соціофобія — це серйозний стан, який потребує уваги та підтримки. Розуміння цього розладу допоможе не лише тим, хто з ним стикається, але й оточуючим у створенні сприятливого середовища для подолання соціальної тривожності.
За соціофобії буває страшно не тільки перед соціальною взаємодією або під час неї, а й після. Найчастіше люди, які страждають від соціофобії, уникають таких ситуацій або терплять їх, відчуваючи тривогу і сильний стрес.
Ось такими бувають типові тригери:
- необхідність говорити з незнайомцями;
- будь-які публічні виступи;
- великі скупчення людей;
- необхідність бути в центрі уваги;
- хтось спостерігає за тим, що ви робите;
- необхідність говорити з кимось вищим за посадою або статусом;
- складання іспитів;
- відвідування вечірок;
- знайомства і побачення;
- необхідність їсти або пити на публіці;
- відвідування лікарень, перукарень, магазинів одягу.
- Необхідність говорити про себе або свої почуття.
- Можливість ніяково проявити себе.
- Імовірність "ляпнути" щось не те під час розмови.
Ці ситуації свідчать про глибокі переживання страху і тривоги, які можуть серйозно впливати на повсякденне життя особи. Соціофобія часто супроводжується фізичними симптомами, такими як потовиділення, тремтіння або почервоніння обличчя, що ще більше ускладнює соціальну взаємодію. Лікування соціофобії зазвичай включає психотерапію, зокрема когнітивно-поведінкову терапію, яка допомагає пацієнтам змінити негативні установки та навчитися управляти своїми страхами. Важливо звертатися за професійною допомогою для подолання цього розладу і покращення якості життя.
Найчастіше в тригерній обстановці людина, яка страждає від соціофобії, відчуває дискомфорт, «зашкалююче» почуття, яке важко описати, не те що контролювати. Ознаки соціофобії проявляються на всіх психологічних рівнях - у відчуттях, думках і поведінці.
Людину, яка страждає від соціофобії, найбільше турбують ті ознаки стресу, які можуть бути помітні іншим. Буває, що одночасно проявляється кілька симптомів соціофобії:
- обличчя червоніє;не вистачає повітря;
- нудота;
- руки або ноги тремтять;
- тяжкість у грудях;
- прискорене серцебиття;
- підвищене потовиділення;
- запаморочення;
- дзвін у вухах.
За соціофобії в голові на повторі крутяться припущення, переконання, інтерпретації, передбачення. Вони фокусуються на психологічній загрозі, яку відчуває людина. Наприклад:
- «Усі на мене дивляться, напевно щось погане думають»
- «Я поводжуся по-ідіотськи»
- «Я жахливо нудний/ая, і всі це розуміють»
- «Після такої співбесіди мене точно не візьмуть на роботу»
- Більш негативно оцінюють себе, ніж незалежні спостерігачі. Тобто, оточуючі набагато менш критично налаштовані, ніж здається тим, хто страждає від соціальної фобії. У людей без розладу і незалежних спостерігачів оцінки сходяться.
- Частіше припускають, що соціальна взаємодія погано закінчиться, і наслідки будуть дуже негативними.
- Надмірно фокусуються на інформації, яка може свідчити про можливу небезпеку в соціальній взаємодії.
- Частіше інтерпретують нейтральні вирази облич як негативні.
- Частіше порівнюють себе з іншими, вважають їх кращими за себе. Зазвичай це посилює соціофобію. Люди без розладу сприймають інших схожими на себе або гіршими, і після порівняння почуваються не так погано, як ті, хто страждає від соціофобії.
- Схильні перебільшувати, наскільки прояви соціофобії помітні для інших, і те, як сильно вони впливають на думку оточуючих.
Соціофобія зазвичай уперше проявляється в дитинстві або підлітковому віці, як правило, у 10-13 років. Деякі клієнти, які звернулися по психологічну допомогу, зазначають, що страх взаємодії з людьми завжди з ними, скільки вони себе пам'ятають. В інших це виникнення розладу вперше проявляється в стресовій ситуації, пов'язаній із приниженням і незручністю.
Психологи вважають, що найсильніше соціофобія заважає жити молодим дорослим у віці 18-24 років. Коли вони закінчують школу і стають більш незалежними від сім'ї, їм доводиться стикатися з великою кількістю нових для себе соціальних взаємодій, які можуть викликати і закріплювати за собою страх. Іноді це призводить до розвитку розладу.
Незважаючи на те, які складнощі приносить соціофобія у підлітків і дорослих, тільки половина людей, які страждають від цього розладу, звертається по допомогу. Одне з можливих пояснень - люди вважають, що це просто частина їхньої особистості, і це не змінити. А якщо розлад виникає в дитини - що вдасться це «перерости». Ось які наслідки це може принести:
- соціофоби частіше страждають від булінгу;
- вони раніше припиняють навчання і менш кваліфіковані;
- частіше беруть відгули на роботі, мають проблеми з продуктивністю;
- деякі соціальні «тривожники» через фобію взагалі не в змозі працювати з людьми;
- у середньому соціофоби заробляють менше;
- часто відмовляються від підвищення, якщо воно вимагає соціальної взаємодії;
- у людей із соціофобією часто мало друзів;
- вони рідше одружуються і частіше розлучаються;
- фобія спричиняє труднощі в повсякденних справах.
- Спростовуйте негативні думки. Негативне мислення - психологічне «паливо» для соціофобії. Люди із соціофобією схильні «читати думки» - припускати, що інші бачать їх такими ж незграбними, як вони сприймають самих себе. Також вони часто «передбачають майбутнє» - припускають, що соціальна взаємодія скінчиться катастрофою, тому починають тривожитися задовго до неї. Наприклад, якщо ви турбуєтеся щодо презентації на робочій нараді, тривогу, можливо, підживлює думка: «Я точно облажаюсь, і всі подумають, що я нічого не розумію в тому, що роблю». Корисно ставити собі запитання у відповідь на негативні думки: «Звідки я знаю, що точно облажаюсь?» або «Може, кожен зосереджений на собі і не зверне уваги на мою незручність?». За соціофобії критичний підхід до нав'язливих думок допоможе поступово замінити їх на більш реалістичні погляди на ситуацію.
- Зміщуйте фокус уваги. Коли ми перебуваємо в ситуації, яка викликає напад соціофобії, дуже складно вирватися з клубка своїх тривожних думок і почуттів. Здається, що всі навколо дивляться на нас і засуджують. І не вдається зосередитися ні на чому, окрім фізичних проявів розладу, в надії, що так вдасться їх краще контролювати та приховувати. Однак це тільки посилює психологічні симптоми: ми нервуємо ще більше і насилу взаємодіємо з оточуючими. Зміщення фокусу уваги з того, що відбувається всередині, на саму соціальну взаємодію, може допомогти зменшити прояви соціофобії. Звісно, це непросто, але поступово вдасться перемикатися й отримувати позитивний досвід, який допоможе боротися з тривогою. Пам'ятайте, що тривога та інші прояви соціофобії далеко не такі очевидні оточуючим, як вам здається. І навіть якщо хтось помітить, що ви нервуєте, це не означає, що про вас подумають погано. Найімовірніше, оточення теж нервує - або нервувало в подібних обставинах у минулому, тож знає, як це. У розмові фокусуйтеся на тому, що обговорюється зараз, а не гадайте, що сказати, коли до вас звернуться. Слухайте співрозмовників, а не свої негативні думки про те, що ви ляпнули дурницю або ось-ось це зробите. Не намагайтеся поводитися ідеально. Натомість постарайтеся бути щирими й уважними - такі якості точно оцінять співрозмовники.
- Погляньте в очі своїм страхам. Уникнення страшних ситуацій тільки подовжує соціофобію. Крім того, це заважає досягати того, що хочеться: наприклад, страх ходити на побачення перешкоджає бажанню знайти партнера. Звісно, спочатку добровільна зустріч зі страхом здається неможливою. Але вчитися справлятися можна і потрібно поступово, зміцнюючи впевненість у собі та накопичуючи психологічні стратегії боротьби зі страхом. Важливо починати з невеликих викликів і поступово йти до того, що лякає набагато більше. Наприклад, якщо напад соціофобії у вас викликають розмови з незнайомцями, можна почати з того, щоб піти на вечірку в парі з товариським другом (і, якщо що, ховатися за нього). Щойно такий розклад стане комфортним, переходьте до наступного кроку - наприклад, спробуйте з кимось познайомитися. Не намагайтеся з ходу здолати найбільший із ваших соціальних страхів. Важливо рухатися повільно і не форсувати події, щоб ненароком не посилити соціофобію замість того, щоб її зменшити. Постарайтеся ставитися до себе з терпінням і співчуттям.
